Перші вулики з пінополістиролу використовувалися ще в 60-х роках минулого століття. Про це писав журнал «Бджільництво» у 1988 р., № 10. Автор із міста Каменськ-Уральський Свердловської області В.П. Харлов повідомляє, що ще в 1966 році бджоляр із Прибалтики А. Пяєва утримує бджіл у вуликах, які важать 3 кг. Публікацій про вулики з пінополістиролу багато, думаю, що, посилаючись на одне це джерело, можна стверджувати, що «піна» для виготовлення вуликів застосовується вже близько півстоліття.

Вулики з пінополістиролу легкі й водночас міцні, що не може не радувати пасічників. Для бджіл вулик теж хороший — він теплий, у ньому тихо й чисто. Взимку ці вулики теплі, влітку не перегріваються. Усі корпуси абсолютно однакові й стовідсотково взаємозамінні. На відміну від дерев’яних, вони не мають припусків у кілька міліметрів.

Вулики з пінополістиролу не викривляються, не вбирають вологу, не тріскаються. У них немає сучків, задирок і відколів.

Якщо чітко сформулювати вимоги, що висуваються до виготовлення вуликів, то, насамперед, вони мають бути довговічними та зручними як для бджіл, так і для бджоляра. Цим вимогам відповідають вулики, виготовлені з пінополістиролу. Приємно відзначити, що в Україні розпочали виготовлення вуликів із високоміцного матеріалу — пінополістиролу.

Конструкція таких вуликів розбірна та легка. Бджоли в таких «будиночках» захищені від холоду та вітру. Полістирол не схильний до гниття. Гарантією стабільного мікроклімату в гнізді бджіл є низька теплопровідність та висока вологостійкість вулика з полістиролу.